Станіслав Тараса: Баку-Анкара: вступ до фази кризи

Публікація листування між США і її дипломатами по всьому світу, яка була розсекречена сайтом WikiLeaks, починає набувати в Туреччині ефекту міни сповільненої дії. Спочатку багатьом здавалося, що держдеп США оголосить ці матеріали фальшивкою і скандал з часом затихне. Проте офіційний Вашингтон повівся несподіваним чином: висловлюючи жаль, визнаючи утрату, нанесену американській дипломатії сайтом WikiLeaks, він жодним своїм словом або дією не дезавуював інформацію, що з'явилася, перетворюючи тим самим витік на чинник великої політики.

Це створило для лідерів багатьох держав немало складних проблем. Особливо в Туреччині, проблеми якої, як з'ясовується, виявилися одній з найбільш обговорюваних тим в депешах держдепу США. Відчуття правдоподібності приведених відомостей стало зміцнюватися і після того, як прем'єр-міністр Реджеп Тейіп Ердоган заявив про намір подати до суду на колишнього американського посла Еріка Ейдельмана, який направив в держдепартамент депешу, що свідчить, що глава уряду має вісім особових рахунків в швейцарських банках. В разі, якщо із цього приводу відбудеться судовий розгляд, можна лише передбачати, скільки брудної дипломатичної білизни доведеться переполоскати сторонам і ЗМІ. Невипадкове МЗС Туреччини в екстреному порядку приступив до роботи по зміцненню безпеки своїх власних конфіденційних документів. За словами заступника міністра закордонних справ Наджі Кору, поважно зменшити можливість ділити конфіденційну інформацію з ким би то не було.

Але може статися і так, що ці заходи мають вже характер, що запізнився, і частина документів конфіденційного типа з турецького МІДа виявилася все ж у розпорядженні WikiLeaks. Особливо по частині взаємин Туреччини з сусідніми країнами, і в, частковості, з Азербайджаном. Цей чинник набуває особливої значущості, оскільки, як вважає турецький політолог Іхсан Чомак, офіційно Туреччина давно вже встановила особливі стосунки з Азербайджаном, перетворилася на важливого гравця на світовому енергетичному ринку, хоча великих власних запасів нафти і газу у неї немає. Проте, як затверджується в що з'явився в WikiLeaks конфіденційному звіті про зустріч заступника держсекретаря США по політичних питаннях Біла Бернса з президентом Ільхамом Алієвим, лідер Азербайджану не має наміру перетворювати Туреччину на важливий енергетичний транзитний центр в регіоні, оскільки вважає її винною в погіршенні стосунків з Ізраїлем із-за підтримки ХАМАС.

Допустимо, що иутечка цієї інформації носить все ж провокаційний, цілеспрямований характер з метою зіпсувати стосунки між Азербайджаном і Туреччиною. Проте, днями - як реакція на публікації WikiLeaks - в турецькій газеті Taraf з'явилася заява найдосвідченішого дипломата, колишнього посла Туреччини в Бельгії Темела Іськита: Я 2-3 роки брав участь в переговорах по нафтопроводу Баку-Тбіліси-Джейхан. Повинен сказати, що як держава Азербайджан завжди відносився до нас з недовір'ям, не демонстрував дружби і завжди вів лукаву політику проти нас, посміхався нам в обличчя, але, дивлячись нам в очі, не надавав обіцяного сприяння. Що стосується популярного в Азербайджані відомого гасла - одна нація - дві держави, - те, на думку турецького дипломата, він має популістський характер: Пам'ятаєте, після розвалу СРСР ми ледве не з'їхали з глузду. Але в тюркських республіках нам говорили, мовляв, після росіян тепер ви прийшли?. Дійсно, Туреччина тоді кинулася заповнювати вакуум, що утворився, на пострадянському просторі, але швидко зіткнулася з відсіччю, оскільки за час знаходження цих республік у складі Російської імперії і у складі СРСР в більшості з них був створений солідний виробничий, науковий і інтелектуальний потенціал, що багато в чому перевершує турецькі можливості.

В результаті сталася унікальна і несподівана для Анкари метаморфоза: лідери нових тюркських держав, у тому числі і Азербайджану, стали самі використовувати Туреччину в своїх національних інтересах, створювати там свої структури лобістів, аби робити вплив на її внутрішню і зовнішню політику. У результаті Туреччині тепер доводиться вже вести інформаційні бої на власному полі. Свідоцтво тому - видана там книга Від свободи до тиранення, автором якого є колишній співробітник турецького посольства до Баку, оголошеного свого часу в Азербайджані persona non grata, Тургут Ер. Він піддає різкій критиці уряд Гейдара Алієва за непослідовність, створення авторитарного режиму, придушення свобод і формування культу особи. Більш того, автор нагадує про те, як нібито в 1988 році існував проект про проголошення Курдістана в Кельбаджаре, і що ніби то Азербайджан протегував РПК. Я тоді говорив, - пише Ер, - що Азербайджан маленька і нова держава. Не можна допускати, аби ця змія заповзла туди. Якщо заповзе, завдасть удару по Азербайджану і його незалежності.

Цікаво, що раніше всі гріхи по частині курдів турки приписували лише Вірменії. Не вдаючись до деталей приведених Ером інших цікавих фактів з новітньої історії Азербайджану, відзначимо: два колишні турецькі дипломати - Темел Іськит і Тургут Ер - виступають практично в унісон відносно оцінки деяких аспектів політики Баку. Навіть не дивлячись на те, що, як і у випадках з WikiLeaks, робиться це шляхом вивішування напоказ брудної дипломатичної білизни.

Але аби зрозуміти, звідки і куди дме зараз вітер в Туреччині, приведемо заяву, зроблену днями відомим турецьким політологом Мехметом Перінчеком. Він вважає, що в даний час здійснюється так званий близькосхідний проект США і Ізраїлю, який передбачає зміну кордонів 24-х країн в рамках Великого Близького Сходу. При цьому, за словами турецького політолога, США і Ізраїль здійснюють проект Великого Курдістана - другого Ізраїлю, аби зберегти в майбутньому вплив Вашингтона в цьому регіоні світу.

Таким чином, в турецькій політичній свідомості вишиковується наступний геополітичний силогізм: якщо Баку підтримує Тель-Авів, з яким в Анкари зіпсувалися стосунки, то Азербайджан перестає бути союзником Туреччини. А раз так, то її політика відносно держав Закавказзі повинна зазнати зміни. Якщо це дійсно так, то тоді найближчим часом слід чекати активізації азербайджанської політики на російському Проте у бік Росії уважно поглядає і Туреччина. По Перінчеку, Росія рішуче підтримує територіальну цілісність Туреччини, її боротьбу проти терористів ПКК, тоді як на карті Великого Близького Сходу США можна побачити розчленований Ірак, Туреччину, Іран, Сирію і Азербайджан.

Отже виходить, що публікації на сайті WikiLeaks не лише виставили США і їх союзників в негативному світлі, але і стали зруйнувати існуючі домовленості і союзи. В усякому разі, у взаєминах між Анкарою і Баку це стає вже об'єктивною реальністю.

Станіслав Тараса: Баку-Анкара:.

Опубліковано у Незабаром. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.