Що в імені моєму?
«Цікаво взнати історію виникнення прізвищ, які зустрічаються в нашому роду: Хачатуров, Муліменко, Киріновіч і Шамко.
Юлія Хачатурова, Пуховічський район».
Відповідає ведуча рубрики, доктор філологічних наук, професор Валентина ЛЕМТЮГОВА:
— Хачатуров — аналог вірменського прізвища Хачатурян (син або інший нащадок людини на ім’я Хачатур).
Основою для прізвища Муліменко послужило прозвання Мулімон. У українських діалектах середнього і східного Полісся мулимон (малимон) — «недавно випечений хліб». У переносному розумінні по відношенню до людини воно вживається в значенні «неповороткий, тюлень». У поєднанні з суфіксом —енк(о) позначає «син або інший нащадок Мулімона».
Киріновіч — нащадок людини на ім’я Кирін (наголос на останньому складі). Це ім’я древнього сабинского бога, яке в давнину звучало Квірінус (у перекладі з латинського «списоносец»). Сабіни — італійські племена між річками Тібр, Атерінус і Аніо, частина з них мешкала на горбах Риму. Від основи імені Кирін утворені українські прізвища Кирін, Киріненко, Кирнієнко, Кирнюк.
Шамко — син Шами. Згідно російському ономасту Федосюку, шама — той, хто шамкає, шепеляво виголошує слова.
«Завжди з цікавістю читаю «СБ». Особливу увагу привернула рубрика «Що в імені моєму?». Відповідайте, будь ласка, на питання: звідки сталося прізвище Гаплічник.
Л.Бойко, Гродно».
— Гаплічник — той, хто виготовляв гаплики. У ряді місцевостей Білорусі гаплик, гаплюк, аплик — це металевий гачок для застібки в одязі. Він чіпляється за петельку або гапку. У наш час ці слова можна почути лише від літніх людей. Частіше всіх гаплик тепер називають гачком.
«Моє прізвище Тухто. Поясните її походження. Прізвище поширене в основному у Вітебської області.
В.Тухто, Полоцк».
— Тухто — це прозвання по дії дієслова «тухтириться»: «гніватися, сердитися, мовчки дути губи» (словник В.Даля). Тухто, Тухта, Тухтирь — людина похмура, мовчазна і завжди невдоволена.
«Ваша рубрика дає унікальну можливість дізнатися про своє прізвище з наукової точки зору. Спасибі велике. Хочу запитати, звідки сталося прізвище моїх батьків Бут–Гусаїм.
Г.Шоломіцкий, Борисов».
— Прізвище важко піддається розшифровці. Перший її компонент є загальним для цілого ряду мов індоєвропейської сім’ї, широко відомий як особисте ім’я і прізвище у багатьох народів. Притому у кожного народу він тлумачиться по-різному. У словнику литовських прізвищ зводиться до гнізда литовського слова «бути» («бути»), «бутис» («буття»), «бутас» («квартира»). Згідно А.В.Суперанськой Бут означає «товстун» по дії російського дієслова «бутеть» («товстіти»). Польський ономаст К.Римут пов’язує Бут із словом «бутом» («гординя»), інші дослідники — з прикметником «бутлой» («коренастий, дебелий»), а також з прозивним словом «бутом» («овід»). При такому розкиді думок дуже складно знайти однозначне рішення. Думаю, що прав литовський ономаст Ю.Юркенас, що звернувся в своєму дослідженні до далекого минулого. Він відмітив, що компонент Бут чітко виділяється у складі балтійських складних імен прадавнього зразка: Бут–рімас, Бут–вілас. Такого ж типа освіти зустрічаються і серед німецьких складних імен (Віллі–бут).
Як перший і другий компоненти часто вживаються слова з коренем Гус-: Бут–Гуса, Гус–вард, Гус–мунт. Це наводить на думку, що прізвище Бут–Гусаїм тісно пов’язане з двома контактуючими прадавніми системами складних імен — балтійською і німецькою. В результаті перетворень одне з цих імен (Бут–Гуса, Бут–Гусо або Бут–Гусихо) знайшло форму Бут–Гусаїм. Прикладом тому може служити перетворення древнього складного імені Бут–рімас в Бутрамей і Бутрім. Слово «гус» в древнегерманских мовах означало «будинок». А в цілому ім’я Бут–Гус(а) спочатку позначало щось подібне до «триматися (свого) удома».
Автор публікації: Валентина ЛЕМТЮГОВА