Про Нобелівську премію світу
Сьогодні в столиці Норвегії Осло повинні вручати Нобелівську премію світу. Але отримувати її ніхто не прийде — більш того, виникло питання: а чи дійсно мирна це премія? За останні декілька років стало очевидне: до світу вона якщо має відношення, то вельми специфічне, а ось по мірі політичної ангажованої важко знайти їй рівну. Цього року Нобелівську премію світу присудили китайському дисидентові і політичному ув’язненому Лю Сяобо, що відбуває 11–річне висновок за «відкритий наклеп і підбурювання інших до скидання державної влади», як свідчить вирок, винесений на суді.
На думку «Глобал таймс», «Нобелівська премія світу –2010 — блюзнірство», тому що стала інструментом розбрату, а не світу. А найбільше китайське видання «Чайна дэйли» уточнює: «Світ в розумінні Пекіна — це хороші взаємини між націями, в основі яких лежить те, що взаємоповажає і невтручання у внутрішні справи один одного». Таким чином, робить вивід китайська газета, Нобелівська премія світу укріплює підозріння в тому, що на Заході існує змова по забороні зростання Китаю.
Китай посилився? А давайте–ка тріснемо його нашою премією — хай виправдовується. Пекін виправдовуватися не став — йому це взагалі невластиво. Відповів так, як звикся в подібних обставинах (не у перший же раз насправді): обмеженнями в торгівлі з Норвегією, роз’яснювальною роботою в світових столицях і установою альтернативної премії.
Подвійні стандарти стали нормою міжнародного життя — і це вже не новина. А ось те, що в Китаї заснували альтернативну Нобелівською премію світу — імені Конфуція, — новина. Першу в історії таку премію вчора вручили Ліень Чаню, почесному голові тайваньської партії Гоміньдан — за особистий вклад в стосунки між берегами Тайваньської протоки і завдяки цьому за мир у всьому світі. Серед номинантов були Махмуд Аббас, Нельсон Мандела, Біл Гейтс, китайський поет Цяо Дамо і Панчен Лама.
Панчен Лама — другий по важливості титул в ієрархії буддизму Тибету, він живе на території Китаю, в Лхасе. Далай-лама (вищий титул в буддизмі Тибету) був лауреатом Нобелівської премії світу в знаковому для Китаю 1989 року. Лауреат року нинішнього Лю Сяобо того року стояв на площі Тяньаньмень проти танків. Але навряд чи портрети Лю Сяобо в найближчому майбутньому з’являться в китайських будинках, як є зараз в кожному будинку Тибету портрети Далай-лами. Але адже він релігійний лідер, а більшості китайців релігія, яку проповідує Лю, — свобода і демократія, — зараз неблизька: ним би дітям дати освіту та щастя матеріальне встигнути відчути ще в цьому житті.
В Лю Сяобо є прибічники — це безперечно. Є послідовники — їх небагато. Є ті, кому його доля небайдужа, — міжнародне співтовариство. Але більшість китайців про нього не чули. Їм ніколи думати, чи справедлива система виборів (за великим рахунком, їх просто немає — принаймні, прямих виборів глави держави або народних депутатів), що існує в країні, або наскільки демократичні існуючі інститути. Не то аби люди боялися вийти на вулиці і заявити своє рішуче «ні» властям. Китайці сміливішають і про свої права заявляють і голосніше, і частіше. Але все більше в інтернеті. А коли виходять на вулиці (а вони виходять), то в основному для того, щоб відстояти щось дуже конкретне і матеріальне — свій будинок, свою роботу, своє село або виразити протест проти підвищення цін на парковку в житловому комплексі. Саме це сьогодні турбує простого китайця. До того ж зовнішній тиск китайців лише об’єднує.
А що стосується Нобелівської премії? Дуже престижно і почесно! Але лише не можна красиву ідею розбавляти водою, що наполягла на політиці. Реакція цього хімічного досвіду дає сумнівні результати. Покійний пан Нобель навряд чи вітав би такий стиль.
Автор публікації: Інесса ПЛЕСЬКАЧЕВСЬКАЯ
Капітаном хокейної збірної Білорусі на чемпіонаті світу в Германії буде Руслан Салей
У уряді невдоволені ходом підготовки до чемпіонату світу по хокею 2014 роки
Зроблено — сказано
Меліта Станюта виграла срібло і 4 бронзи на етапі Кубка світу по художній гімнастиці
Мінськ виграв чемпіонат світу по хокею!
